Досвід вищої освіти Німеччини

Досвід вищої освіти Німеччини

Ми усі чуємо про сучасну освіту Фінляндії, успіхи Кореї, США та Британії,
але лідером ЄС є Німеччина. Тому, що там вивчають і як, випала нагода
познайомитися 12-14 квітня відвідавши м. Берлін і два його найбільші
університети - Гумбольдтський університет Берліна (Humboldt-Universität
zu Berlin) та  Вільний університет Берліна (Freie Universität Berlin). Цікаво,
що конкуруючі між собою вузи, мають спільний медичний факультет.

То, що є у німців такого, чого немає у нас?

Перша особливість німецької вищої освіти полягає в тому, що випускник
школи рік відводить особистому розвитку, мандрівкам, пробує себе в роботі,
що дозволяє йому чітко визначитися з майбутнім фахом.

Друга особливість полягає в тому, що всі навчальні програми вузів
уніфіковані, а це дозволяє студентам повноцінно застосовувати власне
право на академічну мобільність.

Третя особливість полягає в тому, що щороку, в Берліні, диплом юриста
отримують 300-400 осіб, а на всю Німеччину всього кілька тисяч.
І виявляється, що їх вистачає і вони комфортно та сумлінно виконують свою
роботу. Щоб стати юристом закінчити вуз недостатньо. Потрібно здати два
кваліфікаційні екзамени (1 - після закінчення вузу: 2 - після двох років
практичної діяльності). Ну і щоб бути правником не обов’язково отримувати
диплома магістра, достатньо і бакалавра.

Навчаються студенти звично - лекції та семінари, але з першого курсу усе
навчання тісно переплітається з практикою. Це забезпечується шляхом
реалізації так званої “симуляції судових справ” (Moot court). Яка на старших
курсах може принести її учасникам суттєву фінансову винагороду, оскільки
такі симуляції є загальноєвропейськими і передбачають цінні подарунки.

Зі слів мого брата Андрія Іліна, який уже більше 5 років отримав ліцензію
адвоката в Німеччині, найбільш цінними і корисними у практичній діяльності
були курси необов’язкові для вивчення. Такі факультативи читали практики
- дійсні судді, адвокати та прокурори, що на особистому досвіді розповідали
особливості застосування норм права.

А ще вразило, що студенти працюють в бібліотеці, сумлінно відвідують
навчальні заняття.

Вразила відвертість і щирість німецьких викладачів, які висловлюють
бажання читати лекції в Україні, не переслідуючи при цьому комерційної
мети. Там бути професором статусно і навіть престижніше ніж депутатом
Бундестагу.

Четверта особливість - студентам створено максимально комфортні
умови для навчання - зини відпочинку, мультимедійне обладнання та ін.
Хоча, для відпочинку німецькому студенту не завжди потрібні дивани чи
крісла - вони обирають підлогу, що говорить про її чистоту. Звісно в
університетах не роблять ремонти щороку, там не бігають роти
прибиральниць, там працює правило - Чисто не там де прибирають, а там -
де не смітять.

П’ята особливість - вузи себе рекламують, і не тільки тим, що вони є
сучасними чи знаходяться в чудових історичних спорудах - вони себе
успішно рекламують, мають невеличкі колекції одягу (навіть для
кількамісячних є бодіки), широкий спектр рекламної поліграфічної продукції
(але менший як польські вузи). Але найкращою їх рекламою є їхні випускники.

Ну і згадалося ще одне! Чекаючи під стінами місцевого суду, підслухали
розмову двох студенток-практиканток, які жалілися на неймовірну кількість
завдань, які їм дав керівник практики.

Багато роботи у вузах приділяється науковій роботі, але про конференцію,
що ми відвідали впродовж двох днів краще напише Олександр Острогляд.
Скажу тільки одне - кожен факультет має власний науковий інститут.

Так, у них є чого вчитися, є що запозичувати. Вони готові до співпраці,
але тільки до реальної і важкої роботи, що відповідає потребам ринку та
сучасності.

Думаю повторити успіх Німечини не складно, але досягти цього можна
тільки завдяки наполегливій і сумлінній праці.

P.S. далі буде про знамениті німецькі дороги, інфрастуркуру, ціни, культура та ментальність